День вишиванки – 2015

21 травня – Всеукраїнський День вишиванки. Сторожинецький коледж Університету “Україна” також не залишився осторонь проблеми відродження та розвитку національних традицій.

Студенти та викладачі прийшли “на роботу як на свято” – всі у вишитих сорочках! Наскільки приємно бачити дружній колектив у прекрасному одязі, що опирається на тисячолітню мудрість та історію українського народу!

Студенти готували конкурсні світлиці-вишиванки. Кожна група готувала власну світлицю – кімнати прибирали у вишиті рушники та сорочки. Всі групи підготували лекцію-екскурсію в історію виникнення вишивки та її регіональні особливості. Також були описані основні мотиви та узори традиційної української вишивки.

З кожної групи студактив відібрав представника журі й вони чесно і неупереджено виставляли бали за світлиці конкурентів. В кінці огляду підбили підсумки та нагородили переможця і учасників. Щиро вітаємо колектив 2-го курсу групи СР-6 із перемогою в конкурсі-огляді!

Далі була весела фотосесія – студенти фотографувалися та обмінювалися думками і досвідом стосовно вишиванок. Усі отримали величезне естетичне та духовне задоволення від проведених заходів.

Короткий екскурс у вишивку:

Вишивка – одна з давніх найбільш розповсюджених видів народного декоративно-прикладного мистецтва. Вона виникла дуже давно і передавалася від покоління до покоління. Нині вишивкою займаються по всій території України. Найбільше вишиваних виробів виготовляють у домашніх умовах.

Основна функція вишивки – оздоблення одягу і тканин для обладнання житла. Упродовж віків у кожному регіоні України вироблялися своєрідні прийоми вишивки. Навіть у межах сусідніх сіл існують місцеві варіанти. Наші предки оздоблювали жіночі головні убори – перемітки, очіпки, хустки, чоловічі шапки; плечовий одяг – жіночі та чоловічі сорочки; верхній одяг – кожухи, безрукавки, свити. Найбільше уваги приділялося оздобленню чоловічих і жіночих сорочок. Основна частина декору припадала на рукав. Допоміжну роль відігравали узори на горловині, пазусі, манжетах.

Матеріалом – основою для вишивання здавна служила домоткана вовняна, лляна та конопляна тканина. Згодом її замінили тканинами фабричного виробництва – батистом, китайкою, кумачем, плюшем, шовком.

На Гуцульщині вишивки вирізняються різноманітністю композиційного вирішення – геометричних та рослинних мотивів із багатством колориту. Кольорова гама базується на поєднанні яскравих контрастних барв – чорної, червоної, вишневої, померанчевої, жовтої, синьої, зеленої та фіолетової. Техніки вишивки – «низка», «хрестик», «стебнівка», «кіска», «поверхниця», «обмітка».

Основною відмінністю буковинського одягу є те, що вишивка зроблена дрібними кораликами, бісером, лелітками; білим і жовтим шовком, золотою і срібною нитками тощо. Але одяг гірських районів Буковини дуже подібний до одягу інших регіонів Карпат.